Дошкільні роки - це чарівний час у розвитку. Діти переходять від того, що вони майже повністю залежать від батьків, до, у певному розумінні, незалежних істот у світі. Практично на кожному етапі розвитку їх набутий до того досвід та компетенції проходять ревізію, в першу чергу це їх соціальні та емоційні навички.

Дошкільні роки (у віці від 3 до приблизно 6 років) починаються з кінця другого етапу психосоціального розвитку Еріка Еріксона: Автономія проти сорому та сумніву. На цьому етапі діти вчаться бути самодостатніми такими способами, як саморегуляція, туалет, годування та одягання. Приблизно у віці чотирьох років вони переходять на третій етап психосоціального розвитку: Ініціатива проти вини. Протягом цього періоду діти вчаться уявляти, ставати більш незалежними, розширювати свої навички за допомогою гри, фантазії та дослідження, а також залучати та співпрацювати з іншими, включаючи однолітків. За словами Еріксона, якщо ці цілі не будуть досягнуті, дитина стане боязливою, соціально виключеною, обмеженою у своїй здатності до гри та негативно залежить від дорослих.

Успіхами у своєму активному та результативному розвитку більшість дітей завдячують природній взаємодії з родиною та іншими близькими до дитини дорослими людьми. І тут батькам потрібно, оцінивши власні сили, визначитись, чи потрібно віддавати дитину до дитячого садочка чи вони самі спроможні організувати набуття ефективного соціального досвіду малюком.  Хоча, безумовно, дошкільнята також вчаться організовувати відносини з однолітками у взаємодії з ними, але більша частина соціального та емоційного зростання малечі, яка відвідує дитячий садок, відбувається у стосунках з вихователями. Однією з проблем цього періоду є організація  підтримки та вияв емпатії, з одного боку, з одночасною диференцією дитини себе як особистості.

Індивідуалізація для дітей у дошкільному віці означає розвиток кращого розуміння того, хто вони є, а також це супроводжується  розумінням дитини, як до неї відносяться інші. Для кращого розуміння цієї особистої ідентичності малюк має усвідомити багато фундаментальних аспектів - стать, расу, особистість. У 3 роки діти не розуміють, що стать не змінюється з віком. До 6 років вони усвідомлюють, що стать є більш-менш стабільним аспектом їхньої ідентичності. Таким чином, у дошкільному віці діти починають відчувати особисті стійки ознаки, які роблять їх унікальною людиною, якою вони є.

У процесі такого розвитку дошкільнята також вивчають більш складні способи спілкування з іншими. Наприклад, розвивається емпатія, яка починається приблизно з 2 років, але стає більш помітною у віці від 3 до 5 років. Коли дитина відчуває емпатію, вона розуміє, що може позитивно вплинути на іншого, пропонуючи допомогу (наприклад, поділившись з однолітком своєю іграшкою, яку він побачив у неї). Розвитку емпатії можна сприяти, вона  є невіддільною частиною норми в різних культурах. З іншого боку, емпатія - це також наслідування дитиною негативних способів взаємодії, маніпулятивного впливу на інших. Малюки  можуть вдавати, що гніваються, побачивши, як впливає гнів інших людей на оточення, дошкільнята можуть бути агресивними, коли "прийняли" цей спосіб для вирішення конфлікту.

Одним із завдань для батьків дошкільнят є підтримка та сприяння їх напрямків розвитку. Наприклад, батьки можуть допомогти трансформувати агресію дошкільників, навчаючи дітей приймати свої емоції, допомагаючи їм розуміти свої почуття та показуючи їм способи для їх вираження. Чудовий спосіб допомогти дітям цього віку отримати досвід та навчитись висловлювати свої емоції - це гра. Дорослі мають усвідомити, що гра - це дитяча робота, а рольова гра має додаткову перевагу, дозволяючи дітям експериментувати та розуміти соціальні ролі. Це також надає дітям можливість розвивати соціальні навички, висловлювати почуття та справлятися з ними, знімати стрес, здійснювати контроль над собою й оточенням та експериментувати з прийняттям рішень.

Дитина має відчути й зрозуміти як краще (подобається) їй грати,- наодинці чи з однолітками. У дошкільному віці діти переходять від паралельної гри (де діти грають поруч, але окремо) до соціальної гри (де діти  взаємодіють, діляться ідеями та разом працюють над "проєкт", будуючи з кубиків чи піску замок). У цей час діти починають мати можливість грати в ігри, де вони вчаться робити щось по черзі, ділитися з іншими, виникає необхідність  дотримуватися правил. Те, що діти навчаються завдяки цим ігровим взаємодіям є базовим досвідом на все життя!: Вони починають вчитися розуміти точку зору інших, регулювати свої реакції та коректувати свою взаємодію з іншими, керувати імпульсними реакціями, виявляти терпіння, а також в них з'являється можливість поділитися об’єктом або подією. Уміння дотримуватися правил і керувати емоціями важливо для маленьких дітей. Підтримка вашої дитини під час спільних ігор - це чудовий спосіб розвинути її соціальні навички.

За матеріалами сайту Scholastic