Проведення психологічної діагностики традиційно поділяється на кілька етапів:
- збір попередньої інформації про дитину (анамнез),
- підбір методик,
- їх проведення
- формулювання відповідних рекомендацій.
Під анамнезом розуміється історія індивідуального психічного розвитку дитини, зміни соціальної ситуації розвитку, його провідної діяльності та появи новоутворень в пізнавальній, емоційно-особистісній та мотиваційній сфері. Для цього зазвичай практичний психолог з мамою дитини заповнює анамнестичний опитувальник (анкету) Вивчаючи матеріали анкети, психолог виділяє для себе ті чинники, які могли вплинути на розвиток дитини (органічна травма, зміна складу сім'ї, стиль виховання і т. п.).
Зібрані дані дозволяють сформувати первинні гіпотези та підібрати відповідні методики для їх перевірки. Молодий спеціаліст, як правило, використовує стандартизовані методики для оцінки рівня розвитку дитини. Але попри різноманітність методик і методичних прийомів, вони часто не дозволяють побачити загальну картину розвитку дитини. Перевага психолога, який працює в дитячому саду, в порівнянні з дитячим психологом, яке спілкується з дитиною під час консультацій за межами закладу, полягає в тому, що перший може спостерігати його в природній ситуації, в усьому розмаїтті його реакцій і відносин. Але професійне спостереження передбачає не просто присутність, а структуровану дію, коли заздалегідь задані основні критерії, з якими співвідноситься поведінку дитини. Схема спостереження може варіюватися в залежності від завдання, що стоїть перед психологом.
Звичайно, результати спостереження повинні доповнюватися результатами стандартизованих методик.
Результатом всієї діагностики зазвичай є психологічна характеристика конкретної дитини, це такий собі психологічний портрет дитини (групи).
Діагностику можна проводити як в групі, так і індивідуально.
Головною метою є загальне дослідження особистості, на основі якого психолог висуває гіпотезу про деякі її особливості, ні в якому разі не роблячи однозначних висновків про дитину.
Всі методи діагностики можна поділити на 3 великі групи:
- внутрішньоособистісна діагностика. Сюди відносять всі тести, які допомагають познайомитись і вивчити внутрішній світ дитини;
- методики для визначення рівня розвитку психічних процесів;
- міжособистісна діагностика